За один раз поставити бійця на ноги: реабілітолог ПДМШ про зірвані спини, травми хребта та відновлення захисників під час війни
Олег Дяченко, позивний «Йог»: IT-спеціаліст, інструктор з йоги, масажист, батько трьох дітей
В ПДМШ Олег вже третю ротацію. Як реабілітолог допомагає відновлюватися бійцям після контузій, поранень. А ще «ладить» спини, зірвані носінням броніків та іншої важкої амуніції. До і після зміни в медроті веде йогу онлайн.
«Йога і війна можуть співіснувати. Йога допомагає тримати дах в цих умовах. За рахунок гармонії, яку привносить в моє життя. Йога балансує, дає трохи ендорфінів (гормонів щастя), щоб тягнути це все.
Дуже відчувається різниця між цивільними і військовими пацієнтами. Тут більш груба робота, немає часу збалансувати якісь тонкі речі. Є обмеження в часі. Треба за один раз поставити людину на ноги. Якщо в Києві можна включити музику, запалити свічки, то тут хлопцям це не потрібно. Тут у багатьох конкретна ціль: переважно – швидше виписатися і піти на передок. В Києві часто люди не знають, чого хочуть.
Я би хотів застосовувати йогу як метод, але мало людей, які готові за це вхопитися. Проте вони є і це найбільш вмотивовані люди. Коли людина приходить і каже: «В мене 8 гриж, але мені треба щось швидко зробити, бо мене там хлопці в окопах чекають». І ти йому кажеш: 4 дні по 4 рази робиш такі-то вправи. І він робить. І відчуває полегшення. А хтось нічого не хоче робити, з цими складніше.
Кількість людей, які через мене проходять, різна. Бувають «пусті» дні, коли по 1-2 людини. І це теж добре, що ні в кого нічого не болить. Бувало, що по 15 людей за день і десь 250 прийомів за місяць.
Мені не цікаво робити виключно масаж, мені цікаво змінювати людей. За їх участю. Для мене доторкнутися до людини – це спосіб пізнати світ. Всі мої пацієнти залишаються в душі так чи інакше.
Я не можу приїжджати на ротацію кожен місяць, виходить лише через 2-3 місяці. Для добровольців в ПДМШ створені тепличні умови. Ми не в окопах сидимо, про нас дбають.
Бути в складі ПДМШ на фронті – це мій свідомий, не емоційний вибір. Мене так навчили батьки, вчителі в школах: нападати – не можна, вбивати людей – не можна. Розумію, що якщо нічого не робити, лише говорити про мир, про карму – це нічого не змінить, це болото.
Війна (наскільки б болючими не були втрати), обов’язково стане поштовхом до розвитку. Це перехід. Якщо б не було війни, майбутнє було б прогнозованим, не було б сенсу кудись рухатися. Перемога для мене – це не лише подолання ворога, а й зміна якості свідомості людей.
Кожна людина живе зі своїми «тарганами». Один з моїх мені весь час нагадує, що я роблю недостатньо для перемоги. Мотивація бути в ПДМШ – це вгамувати того «таргана». Можливість донатити, не грошима а власним часом та знаннями», – розповідає «Йог» між сенсами цілющого вечірнього масажу для колег-добровольців, адже «свої» теж зцілюються під професійними руками майстра.
Принагідно, дякуємо благодійникам, які гідно просили не афішувати їх організацію, за якісний та комфортний масажний стіл для реабілітації захисників та добровольців.
Наталія Мелещук, журналістка, доброволець ПДМШ
