«Якби кожен українець хоч трохи допоміг нашим воїнам, то ми б давно перемогли»
Звичайний день війни. Звичайне чергування медиків Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова…
Василь («Ясик»), фельдшер швидкої допомоги з Тернополя, жартує, що приїхав на війну посмажити картоплю. Утім, цей день розпочався зі смаження курки і філософствування про людські примхи: худі хочуть погладшати, а кучеряві — мати пряме волосся. І навпаки.
Вже на точці чергування «Ясик» каже, що його з 13-річний досвід роботи на швидкій буде корисним на фронті, тому він і приїхав на свою першу ротацію в ПДМШ.
Довго чекати на практичне застосування цього досвіду того дня не довелося: незабаром САУ привозить першого пораненого з щелепно-лицевою травмою.
«Коли завозиш пацієнта та їдеш на базу, наступає момент ейфорії – задоволений, що довіз», — ділиться враженнями Василь.
Водій ПДМШ Олександр у цивільному житті працює в музичній школі, тож його позивний «Моцарт» є цілком логічним. Каже, що опинився тут через бажання чимось допомогти в боротьбі українського народу за свою свободу в цій страшній війні.
«На мою думку, якби кожен українець хоч трохи чимось допоміг нашим воїнам, то ми б давно перемогли», — упевнений Олександр «Моцарт».
Він також каже, що ПДМШ — це вільні люди, що самоорганізувалися і роблять все, аби наша країна перемогла. «Мабуть, подальше наше життя в Україні теж буде відбуватися завдяки самоорганізації таких людей. Тоді нас чекає велике майбутнє», — переконаний Олександр.
Юра («Венеція») — студент-медик шостого курсу з Вінниці. Працює операційним медбратом у лікувальному центрі Spinex. Це його третя ротація В ПДМШ.
«До недавнього часу не міг собі уявити, що буду давати інтерв’ю в окопі на фронті», — сміється Юрій.
«Роблю свій мізерний внесок у загальну скарбничку нашої перемоги», — скромно додає він.