Українка третього тисячоліття Ольга Сімонова: «Наш шлях – тільки до перемоги»
Сьогодні військовослужбовець Збройних Сил України Ольга Сімонова отримала український паспорт. Можна вважати, що цим була поставлена остання крапка в тривалій боротьбі за прийняття її в українське громадянство, розпочата Першим добровольчим мобільним шпиталем ім. Миколи Пирогова ще у квітні минулого року. До цієї боротьби долучилися стратегічні партнери шпиталю – рух «Справедливість», а також політики, медіа, громадські активісти, народні депутати, в.о. міністра охорони здоров’я та омбудсвумен.
| Бліц-інтерв’ю з Ольгою Сімоновою
Ви сьогодні нарешті отримали український паспорт – вітаю! У вас, до речі, тепер нове ім’я… Ні, те саме. Ви були Ольґою (англійською Olga), а тепер – Ольга (Olha). А, ну так. Точно, у мене в паспорті так і написано – Olha, просто не звернула увагу. Про те, що вас прийнято в українське громадянство ви дізналися у червні, а паспорт отримали лише за п’ять місяців. Це його так довго виготовляли, чи у вас не було часу приїхати за ним до Києва? У мене не було можливості виїхати подати документи. І ще були технічні причини – у міграційної служби: то не працює комп’ютер, то треба приїхати отримати талончик, потім по талончику приїхати здати документи… Ви досі служите в 24 окремій механізованій бригаді ЗСУ? Так. Яке ваше військове звання та посада? Якщо це не військова таємниця. На жаль, не можу казати. Коли ми розмовляли 16 березня, ви казали, що не маєте морального права коментувати якісь вчинки українських політиків, оскільки в цей момент не були громадянином України. Ви тепер громадянка України, та ще й з паспортом – не хочете зараз прокоментувати дії української бюрократії? Я не з тих людей, хто критикує. Не люблю цього робити, бо не вважаю себе якимось експертом. Є така фраза: “Критикуючи, пропонуй!” Якщо я не можу запропонувати альтернативу, не буду критикувати. Зараз я – військовослужбовець, тому теж не надто багато можу сказати. Навіть не стільки тому, що заборонено, скільки тому, що насправді просто не відслідковую поточну ситуацію – просто нема коли. Новини читаю уривками, іноді навіть погано розумію, що відбувається. Що стосується самої системи отримання паспорта – це, звісно, “жесть” повна. Аби потрапити до електронної черги, треба відстояти “паперову” чергу за талончиками. Як це? Тобто ідея була гарна, але система поки не працює, не справляється з кількістю людей. Які ваші плани на майбутнє? Усі війни закінчуються, контракти закінчуються. Чим би ви хотіли займатися в мирній Україні? Поки йде війна, не можу нічого сказати. Треба воювати до перемоги. Якісь перемир’я – не наш шлях. Наш шлях – тільки до перемоги. І поки ми не перемогли, нічого не можу сказати, бо планувати на війні – марна справа, бо кожний день може стати останнім. Не дай Боже! Бережіть себе, і хай вас Бог береже! Дякую! |
Ольга Сімонова – тоді ще громадянка РФ – приїхала до України з Челябінська наприкінці 2014 р. У квітні – вересні 2015 року вона працювала парамедиком евакуаційної бригади ПДМШ у Бахмуті та Луганському Донецької області, а також Попасній на Луганщині. До цього була медиком-добровольцем у підрозділі «Північ», батальйоні ПСМОП «Золоті ворота», а з вересня 2015 р. до березня 2016 р. – у полку «Дніпро-1». Має статус учасника бойових дій. Контракт із ЗСУ підписала восени минулого року.
На початку квітня 2016 р. президент ПДМШ Геннадій Друзенко особисто просив тодішнього міністра охорони здоров’я Олександра Квіташвілі клопотати перед Президентом України щодо надання Ользі українського громадянства. Міністр погодився, але не встиг цього зробити через відставку уряду Яценюка. Потім, за словами Геннадія, «були місяці публічного тиску на владу, підтримка ЗМІ, бюрократична тяганина та відписки з Банкової».
У липні 2016 р. медики-добровольці ПДМШ, відзначені державними нагородами, публічно звернулися до Президента України з проханням надати Ользі українське громадянство.
У серпні 2016 р. в.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун підписала офіційне клопотання до глави держави прийняти Ольгу Сімонову до громадянства України, після чого Ольга подала відповідну заяву до Державної міграційної служби.
У січні 2017 р. пакет документів (включно з довідкою про несудимість від компетентних органів РФ, а також довідки з Інтерполу, СБУ та Держприкордонслужби, які підтвердили, що не бачать перешкод для надання Ользі українського громадянства) потрапив на Банкову, звідки його швидко повернули до Державної міграційної служби без розгляду по суті. За словами Друзенка, Адміністрація Президента аргументувала відмову тим, що нібито подання не відповідає формі 21, а висновок СБУ містить неточну інформацію про персональні дані особи.
15 лютого 2017 р. очільниця МОЗ підписала ще одне подання Президенту з проханням «прийняти позитивне рішення за клопотанням про прийняття до громадянства України громадянки Російської Федерації Сімонової Ольги Сергіївни».
20 лютого 2017 р. керівник ПДМШ Геннадій Друзенко та лідер Руху «Справедливість» Валентин Наливайченко провели спільну прес-конференцію, під час якої виступили з вимогою надати українське громадянство Ользі Сімоновій і притягнути до відповідальності винних у зволіканні з розглядом цього питання.
20 лютого 2017 р. на офіційному сайті українського омбудсмена Валерії Лутковської опубліковано «Відкрите звернення Уповноваженого з прав людини до Голови Комісії при Президентові України з питань громадянства, Глави Адміністрації Президента України», в якому вона, серед іншого, повідомила про відкриття провадження за зверненням керівника ПДМШ «в інтересах громадянки Російської Федерації Сімонової Ольги Сергіївни щодо зволікання з розглядом її заяви про прийняття до громадянства України».
16 березня цього року Комісія з питань громадянства при Президентові України ухвалила рішення внести пропозицію главі держави прийняти Ольгу Сімонову до громадянства України. Ольга дізналася про це рішення від ПДМШ. «Гадаю, що це перемога, в принципі, ПДМШ, зокрема певних людей, які всю цю тему тривалий час порушували, і без них просто нічого насправді не було б. Бо я думаю, що тих, хто мені відмовляв з їхніми аргументами, мабуть, поставили в таке положення, що вони просто не можуть сказати «ні». І всі вимоги, які до мене ставили, було виконано як мною, так і людьми, котрі мені допомагали», – прокоментувала Ольга рішення комісії.
23 травня 2017 р. Геннадій Друзенко через Facebook звернувся до українських парламентарів – тих, «хто усвідомлює, кому вони зобов’язані самою можливістю представляти народ України в єдиному законодавчому органі та жити цікавим та насиченим життям народного депутата – зверніться до Президента України з вимогою не зволікати з прийняттям в громадянство України військовослужбовця ЗСУ Ольги Сімонової!» У цей день Ольга Сімонова вже більш як два місяці була громадянкою України.
Про те, що Ольгу було прийнято до українського громадянства згідно з Указом Президента України від 17 березня 2017, стало відомо лише в середині червня з відповіді очільника Президентської адміністрації Ігоря Райніна на запит народного депутата Сергія Власенка. Три місяці (!) жодний чиновник АП не потурбувався про те, щоб повідомити Ольгу.
ПДМШ щиро вітає Олю з отриманням паспорта і дякує всім, хто допомагав нам боротися за нову чудову громадянку України – одну з тих, хто є нашими справжніми жінками третього тисячоліття.
