ПАМʼЯТІ “ФЕНТАНІЛА”…

Як усі святі Белиловец Виктор був незручним і вкрай потрібним. Він лікував усіх і намагався допомогти кожному. Ніколи ні з кого не брав грошей. Завжди був готовий роздати останнє. Ми навіть жартували: хочеш чогось позбутись – дай потримати “Фентанілу”. Поранені бійці цінували його не менш за хворих на ковід…

Його обходили кулі, снаряди і коронавірус. Бо, як він любив повторювати: кожен врятований пацієнт – це плюс один клас броні в карму. Кулі, бомби, снаряди та віруси його не дістали. А от серце не витримало…

Кілька днів тому, проводжаючи його до Києва з нашої локації у Словʼянську, ми домовлялись, що він приїде на липневу ротацію. Не склалося… Тепер вже побачимось у небесному шпиталеві, побратиме…

Тут чудове інтервʼю з ним. Свята була людина: t.ly/SwbX

Геннадй Друзенко