Мобільна Зубарня в дії: Як стоматологічний підрозділ ПДМШ лікує захисників на фронті
«Зайдіть, будь ласка, до Зубарні, – звучить по рації теплий чоловічий голос, а з іншої сторони відповідають, – Плюс!». Саме так добровольці ПДМШ назвали стоматологічний кабінет на колесах «Зубарня».
Догляд за зубами на фронті – для читача це може здаватися не реальним. Проте, захисників не полишає зубний біль як у цивільному житті, так і на бойових позиціях. Медроти бригад мають своїх стоматологів, проте вони не доступні тим, хто не може потрапити на огляд чи лікування через певні обставини. В таких ситуаціях медики-добровольці ПДМШ приїжджають до тих, хто потребує допомоги. Як кажуть самі військові, «коли ти ЗСУ – то ти собі не належиш, твоїм часом розпоряджається воєнна потреба», тому зубні питання років стоматологам ПДМШ доводиться вирішувати за години.
Святослав «Волинь» Ковальчук, 35 років, приватний стоматолог з Волині
Може то егоїстично звучить, але я це роблю заради себе. Мені так легше на душі: хочу бути там, де я можу бути максимально ефективний. Все життя працював у стоматології.
Про ПДМШ чув давно, а вже остаточно вирішив, що саме сюди піду, коли по радіо НВ понад місяць тому почув інтерв’ю Геннадія Друзенка (президент ПДМШ). Він говорив, а в мене було враження, що це моя споріднена душа, бо він ніби мовив моїми словами. В нас повний збіг відповідей на питання ведучого. Тоді я вирішив собі й зателефонував Дар’ї (менеджерка з персоналу), проте не знав, що тут є стоматологічне відділення. Думав, що буду парамедиком або фельдшером, чи хоча б водієм. Вона каже, що всі вакансії вже зайняті, хіба водієм може прилаштувати, враховуючи мої категорії. Я кажу, що хотілося б бути ефективнішим в силу моєї професії, тож Дар’я дала мені номер куратора стоматвідділення. Так я й потрапив до добровольчого шпиталю.
Минуло пів місяця на Сході. Я готував себе до набагато гіршого. Набрав теплого одягу, теплі черевики, спальний мішок. Гадав, що будемо ночувати в будці автівки чи польових умовах, будемо їсти консерви… А тут добровольцям вдалося створити комфортні умови проживання.
Почали працювати з колективом ПДМШ. Люди тут всі комфортні. Далі надавали стоматологічні послуги військовим – також все нормально. Чомусь готував себе до гіршого. А тут реально все по-європейськи. Відчувається велика родина, всі різні й такі цікаві, драйвові, не зважаючи на втому та війну.
Якщо говорити про саму машину, то ця будка дає можливість надавати середній рівень стоматологічних послуг. Мова йде саме про первинну та невідкладну допомогу чи планову санацію, яку на фронті можна провести на досить гідному рівні.
Після роботи на фронті ти живеш в ладах з собою. Тому що коли там, в глибокому тилу на заході, це відчуття навіть важко описати. В мене багато знайомих забрали чи пішли на війну, багато моїх пацієнтів, молодих хлопців, загинуло. І ти їх знав, бо роками ти їх ведеш, вони дітьми ще до мене ходили. Ще герметизацію фісур проводив… А тут хлопцю 19 років і він вже загинув. Це дуже важко, коли їх привозять, все місто виходить прощатися. Ти розумієш, що ти дорослий дядько і сидиш в тилу. Тепер мені трішки буде легше перед самим собою. Брати до рук зброю – я ніколи на це не вчився. Тому хочу робити те, що в мене виходить, бути корисним там, де я потрібен.
В процесі виявилося, що трішки бракує організації, хоча, враховуючи, що це війна – це нормально. Ми могли б бути ще ефективнішими. Наступного візиту, перш ніж сюди їхати, я поспілкуюся із військовими, вони домовляться з командою і я вже буду знати дати, локації, приблизна кількість пацієнтів. Ми реально потрібні, просто це не донесено до командирів, у солдат є проблеми по стоматології.
Цей раз ми йшли знизу по цій військовій ієрархії: я в черзі зустрів солдата, бачу в нього чорні зуби. Кажу, що в ПДМШ є мобільна стоматологія. Він питає як мені до вас попасти, то я весь протокол розказав, що командування його з нашим все погоджує і працюємо. І таким чином ми потрапили у підрозділ до цього військового. Далі, мої сусіди, прості рядові, переговорили зі своїм командуванням, пройшов ще час… А заходити треба з іншої сторони – повідомити начмедів бригад, вони подають заявки, організовують солдат.
Вражень за ці 15 днів багацько. Частину того, що б хотілося, вдалося реалізувати. Але не до кінця. Тому якщо мене покличуть, я думаю повертатися. Можу і стоматологом, і підмінним водієм.
Марк “Ізмаіл” Балабан, 39 років, приватний стоматолог із Києва, з ПДМШ з 2016 року
ПДМШ – це велика родина, це коли дуже хочеться повертатися, затягує, не відпускає. І цього разу приїхав допомагати, робити корисну справу, лікувати зуби добровольцям та військовим.
Зорганізували авто Renault Master 2013 року, допоміг ПДМШ та волонтери. Довго збирали цю машинку. Є керівник проєкту Олексій Поздняков, який займається стоматологічним напрямом у ПДМШ.
От ми приїхали у на місце. То треба все наладити, стерилізація обов’язкова, ми не офісні працівники чи масажисти, де взяв ноут чи поставив стіл і працюй. Фактично, ми створили мобільний стоматологічний кабінет. Надаємо кваліфіковану якісну допомогу: маємо візіограф, автоклав, забезпечені матеріалами.
Обладнана чудово, проте ще є певні моменти, які треба закривати. Це ті ж медикаменти, не вистачало стабілізатора, добровольці ПДМШ окремо закупили, дякуємо і волонтерам також. Обладнання крихке і може вийти з ладу. Можна ще додати апекслокатори. Бажано, щоб цей прилад був на місці. Загалом, резервного обладнання. Ще не вистачає запасної фотополімерної лампи, коли буде багато роботи, то лампа може сідати; стійки стабілізатора, бо будку трохи хитає, важко знайти рівну поверхню; можливо, якийсь мінісклад для коробок, нюансів вистачає.
Можливо, ще потрібен водій-охоронець для мобільної «Зубарні», щоб лікарі могли працювати комфортно, бо коли в роботі, через компресор ми не чуємо і не бачимо, що твориться по периметру. Ми закриті в салоні стоматбудки, що де літає чи прилітає – нам не відомо.
Спочатку ми приїхали на прифронтову базу ПДМШ і почали приймати пацієнтів серед добровольців. Щоб розуміти, що все працює. Бо може бути, що ти виїздиш до військових, заряджений працювати максимально, а в тебе дорогою від’єднався маленький шнур. Ми приїхали, включаємо машинку, а вона не працює. Там дуже багато аспектів і замкнені цикли, якщо маленька деталька не працює – то вже ми не можемо виконувати свою роботу.
Першочергово, цей проєкт задуманий, щоб допомагати військовим. Щоб вони могли свою роботу виконувати спокійно, професійно і не відволікатися на моменти зубного болю.
Мобільна «Зубарня» – це дуже зручно, пацієнти всі задоволені, отримуємо вдячність. Стараємося максимум надавати професійну кваліфіковану допомогу.
Загалом ми з напарником прийняли за десять днів роботи понад 120 пацієнтів. Отримали максимум задоволення від роботи тут. Хочеться повертатися ще і ще, бо тут багато роботи і її буде вистачати надалі. Військові потребують лікування зубів. Ми ж розуміємо, коли заболить зуб, то буде важко сконцентруватися на своїх обов’язках.
Проблемним моментом є комунікації з військовими частинами, батальйонами, начмедами… Часто ми приїздили до військових, хлопці хочуть лікуватися, мають можливість, але у них ротація. Сьогодні вони тут, завтра поїхали на позиції…
Проєкт «Зубарня» у ПДМШ ще досить молодий, але попит уже зростає. На фоні того героїчного вкладу, який роблять наші лікарі ПДМШ, це – маленький наш вклад в Перемогу. Думаю, буде багато цивільних лікарів, які бажатимуть долучитися до стоматологічної структури ПДМШ. І це важливо, щоб не було перерви в процесі надання послуг. Ще дуже добре, що стоматологу ротація – два тижні, бо місяць вибиває і лікаря, і пацієнтів в тилу з колії, а за пару тижнів – комфортно і без втрат. Вирвати місяць життя приватного стоматолога – це вже удар, а два тижні – майже як відпустка на фронт. Хоча так, робити зуби на фронті – то неймовірна робота.
Мобільний стоматологічний кабінет втілений та функціонує як підрозділ ПДМШ завдяки вкладу ініціаторів, благодійників та виконавців проєкту «Зубарня». А саме подяка:
Андрій Стрижак та його команда – допомога в придбанні автомобіля;
Олександр Колесник і його АОЗТ «Стабільні системи» – за виготовлення кузов для авто;
Геннадій Друзенко – всебічна підтримка від ПДМШ;
Ростислав Довбенко, Ігор Німеровський, Олександр Коханов, Євген Соловей, Олексій Поздняков – виявлення інструментарію, матеріалів, апаратів, закупка та доставка; Євген та Олексій першими також виїздили на місце виконання завдань і проводили передексплуатаційну перевірку обладнання.
