Мистецький проект “Ікони на ящиках з-під набоїв” зібрав перший мільйон гривень і полегшив спілкування українських політиків з європарламентарями
Онлайнове видання “Апостроф” опублікувало розлоге інтерв’ю з Олександром Климентом, в якому художник розповідає про мистецький проект “Ікони на ящиках з-під набоїв”, ділиться своїми думками про ситуацію в Україні та світі у зв’язку з російською агресією.
Проект, за півтора року якого вже продано ікон на загальну суму 1 млн грн, було ініційовано Олександром разом з художницями Софією Атлантовою і Наталкою Волобуєвою. У співпраці з Першим добровольчим мобільним шпиталем (ПДМШ) ім. Миколи Пирогова проект реалізовано під назвою “Придбай ікону – врятуй життя”.
Хоча Олександр Клименко познайомився із засновником і керівником ПДМШ Геннадієм Друзенком ще під час Революції Гідності, співпрацю саме з ПДМШ художник пояснює тим, що побачив системність в роботі шпиталю та ощадливе використання ним отриманої фінансової допомоги. “Я навів довідки, як серед їхнього персоналу на фронті, так і серед бійців, яким надавали послуги. Хотілося все перевірити, адже ви знаєте: є волонтери і є “волонтери”, – розповів він “Апострофу”.
Головна ідея проекту – перетворення смерті (символом якої є ящик з-під озброєнь) на життя (яке в українській культурі традиційно символізує ікона). Ікони написані на ящиках з-під набоїв, привезених із зони бойових дій. Виставки цих ікон відбулися в багатьох країнах, містах, установах, у тому числі в Верховній Раді України, Литовському Сеймі, Європейському парламенті.
“Після відвідин Європарламенту у деяких тамтешніх депутатів залишилися наші твори, – каже Олександр в інтерв’ю. – І коли наступного року туди приїжджали українські політики, то казали, що “під іконою легше домовитись” щодо якихось питань, які стосуються України”.
На думку художника, багато співгромадян переживають війну на Донбасі віртуально. “Іноді складається враження, що війна турбує тільки тих, у кого брат чи родич зараз на фронті, а решта сидить в Інтернеті, з кимось воює, тиснучи кнопки, щось обговорює… Для мене було дуже важливо витягнути людей із цього віртуального сприйняття війни, тому на виставках я казав людям: беріть ці фрагменти ящиків, тримайте в руках, вони приїхали з фронту, деякі ящики взагалі з Пісків, з ДАПу, з Дебальцевого”.
