Кибач: «Треба рятувати захисників разом»
Кибач, фельдшер медицини невідкладних станів, 23 роки, доброволець ПДМШ з Сумщини
Сьогодні був один зі складних випадків. Керівнику бригади, моєму напарнику «Кокосу», надійшов виклик, що потрібна реанімаційна бригада ПДМШ на стабілізаційний пункт. Попередній діагноз пацієнта: кульове поранення лівого стегна, перелом стегнової кістки і пошкодження стегнової артерії.
На місці ми побачили, що військовий у тяжкому стані, вже заінтубований (на апараті штучної вентиляції легень). Йому терміново потрібно було переливання крові. На стабі вже почали капати необхідну життєву рідину, стабілізували життєві показники бодай до мінімально припустимих та можливості швидкого транспортування до прифронтової лікарні.
В реанімобілі ми продовжували крапати кров пораненому військовому та інші препарати, постійно спостерігаючи за його станом по моніторах кожні 5 хвилин. Життєво важливі показники були в нормі, тиск тримався. Довезли добре. Вже в лікарні дочекалися результатів обстеження КТ: куля застрягла в стегні, так, тяжкий, але, сподіваюся, з ним все буде добре.
Листав стрічку Facebook, наткнувся на один з постів ПДМШ, потім зайшов на сторінку, побачив, що набирається новорічна ротація на січень. Я хотів ще в грудні стати добровольцем, але пропустив набір. Заповнив анкету на сайті, бо хотів допомагати рятувати життя і здоров’я захисників у зоні бойових дій. Зібрав усі документи, оформив відрядження на станції швидкої і тепер я тут (посміхається).
На фронті досвідчені руки і розумні голови зайвими не будуть. Ми, добровольці ПДМШ, допомагаємо військовим медикам від точок евакуації безпосередньо під вогнем до стабілізації у фронтових медпунктах; наші реанімаційні швидкі обладнанні за вищими стандартами, тож є незамінними на всіх етапах евакуації.
Важливо разом взаємодіяти, спілкуватися, рятувати захисників також разом. Багато поранених, чим більше рук, тим краще, тим швидше надаємо допомогу. Бо часто навіть секунди очікування можуть вартувати життя.
Нещодавно перевозили ще одного пацієнта з вогнепальним пораненням у стегно. У військового лежав ліхтарик у кармані, снайпер поцілив у ногу, куля пролетіла крізь трубку ліхтарика, а потім застряла у кістці.
На новорічну ніч також рівно о 12-й привезли двох пацієнтів, не важкі були. О 23:58 приїхали до прифронтової лікарні і рівно опівночі їх «здали» колегам.
Працювати цікаво, маю бажання залишитися ще на місяць. Хочу ще лютий допомагати, бо бачу, що тривають тяжкі бої, посилилися артобстріли…
Робота на фронті сильно відрізняється від надання медичної допомоги в цивільному житті на швидкій. Тут інші види поранень, інші хвороби та апарати, підбір надання допомоги. Множинні осколкові поранення (спина, руки, ноги, голова), проникаючі кульові, складнощі з дихальною системою, ампутації…
Триматимемося, доки переможемо! Перемога в будь-якому разі буде за нами. Треба зібратися з силами і працювати. Зараз тяжко, потім буде легко. Треба об’єднуватися всім добровольцям, і всім сміливим їхати сюди – боротися за життя на фронті.
