«Егоїстки». Щоб не плакати, ми сміємось…
«Дзеркало тижня» розповідає про двох дівчат, які зустрілися на Донбасі й ось уже кілька місяців у мають спільну місію, спільний досвід і спільний реанімобіль. Мар’яна — лікарка-анестезіолог із Кривого Рогу. Оксана — працювала в аптеці у Львові. Тепер вони — медики-добровольці в ПДМШ. Їхнє життя складається з ротацій на війну.
«Мене не взяли в ЗСУ», – каже Мар’яна Бондаренко, невисока русява дівчина з виразними рисами обличчя та зібраним у хвіст волоссям. Посестри та побратими з ПДМШ невідомо чому зазивають її «Булкою».
«Я довго шукала, де себе приткнути. Ідея піти на фронт з’явилася з перших днів. Так одного разу я натрапила на анкету ПДМШ. О дев’ятій вечора подала заявку, а об одинадцятій мені зателефонували, того самого дня. Через три дні я вже була у шпиталі», – згадує Мар’яна.
На відміну від своєї подруги-напарниці, білява Оксана Данило – «Сойка» – не потрапила до ЗСУ з більш прозаїчної причини. Років шість тому дівчина почала думати про те, що має бути на війні. І навіть спробувала потрапити до армії. Але…
«До ЗСУ не доїхала — не було маршрутки, — зітхає дівчина. — Я їхала з військовим квитком у військкомат, а маршрутки не було. Потім усе якось закрутилося, повернулася додому. Поїхала за кордон і все забулося. А коли почалася повномасштабка, я почала шукати якоїсь можливості поїхати на Схід».
