Центральноєвропейський тур на підтримку Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова приніс визнання і понад 5000 євро, частину з яких буде спрямовано на обладнання пересувного стоматологічного кабінету
Виставкою у чеській столиці Празі у вівторок завершився центральноєвропейський тур на підтримку ПДМШ ім. Миколи Пирогова “Купи ікону — підтримай шпиталь”. Розпочавшись у польському Любліні в середині квітня, виставка-продаж-концерт під назвою “Ікони на ящиках від набоїв: мистецтво, що перетворює смерть на життя” також побувала в українському Львові й німецьких Ляйпціґу, Берліні, Мюнхені, Франкфурті-на-Майні, Ганновері та Шлірзі.
За цей час вдалося зібрати понад 5 тис. євро, частину з яких буде спрямовано зокрема на обладнання пересувного стоматологічного кабінету (з можливістю його трансформації у мобільну операційну) на базі тягача Tatra. Як очікує голова Наглядової ради ПДМШ Геннадій Друзенко, цей “стоматологічно-операційний трансформер” вирушить на фронт уже в червні.
“Звичайно, мета будь-якого фандрайзингового заходу — зібрати кошти, — каже Друзенко. — І цієї мети ми досягли, акумулювавши впродовж турне понад п’ять тисяч євро. Але, можливо, навіть важливішою за кошти стала власне презентація Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова нашим друзям в Європі. Ми та представлені на виставці артефакти не просто збирали пожертви — ми свідчили про трагедію та велич того, що вже рік відбувається на сході Україні. Ми шукали і знайшли нових друзів та прихильників ПДМШ в Європі. Про нас дізналися і в нас повірили. І це найважливіше”.
На відміну від акції у Любліні, “комерційна” складова якої мала формат аукціону, благодійні заходи в решті міст були виставками-продажами, але так само включали презентацію шпиталю, спілкування з художниками, а також виступ знаного українського кобзаря, бандуриста і лірника Тараса Компаніченка.
Усього експозиція складалася з майже 40 робіт семи авторів. Половина з них після Любліна залишилася у Львові, в Національному музеї імені Андрія Шептицького, а решта помандрувала до Німеччини, аби згодом зустрітися у чеській столиці. Також наприкінці травня і в червні заплановані виставки в Посольстві Литви в Україні та в будівлі Європарламенту в Брюсселі, Бельгія.
Основними експонатами виставки є ікони, написані Софією Атлантовою, Олександром Клименком та Наталією Волобуєвою на ящиках від боєприпасів, привезених із зони АТО. Попри вельми специфічний матеріал, мистецький проект є антивоєнним по суті. У ньому художники вирішили сумістити найбільш традиційне, що є в українській культурі — ікону, що для українців завжди була символом миру, людяності і любові, — з артефактами модерної війни, показавши перемогу гуманізму і пацифізму над ненавистю і нищенням.
Арт-проект є також своєрідною спробою осмислення історії України за останню тисячу років у контексті війни на Донбасі, намаганням відшукати шляхи примирення і взаєморозуміння між окремими областями і регіонами України, а також презентацією класичної ікони у незвичному форматі. Наголос зроблено на мистецьких, а не релігійних якостях творів.
Наводимо уривки з декількох відгуків про заходи на підтримку ПДМШ в Німеччині, отриманих організаторами та опублікованих в Інтернеті:
Оксана Макогон, Ляйпціґ: “Сума, зібрана на потреби мобільного шпиталю у нашому місті, становить 1500 євро. Низький уклін всім жертводавцям! Своєю небайдужістю, ви врятували не одне життя! Під час благодійного вечора продовжувався також збір коштів на автівку швидкої допомоги, яку ми могли б, наприклад, передати мобільному шпиталю. На сьогоднішній день зібрана сума сягнула 4377 євро!” (Пост на сторінці Оксани у Facebook, датований 27.04.2015.)
Валентин Мороз, Мюнхен: “Важко було на душі від статистики, яку цитували під час презентації, від чергового усвідомлення того, що знову волонтери — важкою працею, по копійках — збирають кошти на те, чим давно мала б займатися держава. Перемогла, однак, інша думка: чи можна перемогти народ, який зусиллями кількох десятків волонтерів успішно виконує роботу, котра в інших країнах під силу лише державі?” (Пост на сторінці Валентина у Facebook, датований 29.04.2015.)
Ірина Маркевич, Ганновер: “Ви навіть не уявляєте, наскільки вдячні залишились глядачі після вчорашнього вечора. До мене надходять дзвінки та е-майли ще й зараз… Ви торкнулись серць і німецької частини глядачів, що були в залі”. (З електронного листа, датованого 02.05.2015. Інший відгук Ірини про виставку в Ганновері можна також прочитати на її сторінці Facebook — пост, датований 30.04.2015.)
