Місяць за місяцем або Незакінчена історія зміни одного наказу
На засіданні у середу Комітет ВРУ з питань охорони здоров’я розглядав реакцію Міністерства охорони здоров’я на звернення Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова щодо необхідності внесення змін до наказу МОЗ від 18.11.2016 року № 1254. Члени комітету заслухали позицію міністерства, озвучену заступником міністра охорони здоров’я Романом Іликом, а також пояснення від представника ПДМШ – виконавчого директор БО «БФ «ПДМШ ім. Миколи Пирогова» Таміли Данілевської. Після обговорення комітет одноголосно підтримав необхідність внесення змін до наказу.
Перед тим, як поставити пропозицію на голосування, голова комітету Ольга Богомолець з гіркою іронією зауважила: «Мені тільки цікаво, як це їм [ПДМШ] допоможе?»
Те, що відбувається навколо наказу 1254, можна було б назвати комедією абсурду, якби не було так сумно. Ще місяць тому президент ПДМШ Геннадій Друзенко попросив парламентський комітет взяти під свій контроль внесення змін і доповнень до цього наказу відповідно до перехідних положень так званого закону про деокупацію Донбасу, ухваленого Верховною Радою в січні (Закон України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях»). Проект відповідних змін ПДМШ направив до МОЗ 12 березня.
Аби зрозуміти абсурдність ситуації, треба знати, про що йдеться в наказі, та які зміни й чому запропоновано внести. Зміст наказу випливає з його назви: «Про організацію направлення медичних працівників, що добровільно виявили бажання надати медичну допомогу в районах проведення АТО». Цей документ дає можливість медикам добровольцям їздити працювати на схід у складі ПДМШ не просто так, а у відрядження, тобто з можливістю цілком легально лікувати людей у прифронтових лікарнях, зберігаючи за собою місце основної роботи та заробітну плату за період відрядження.
Необхідність внесення змін до наказу викликана тим, що закон про деокупацію припиняє антитерористичну операцію та запроваджує «заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях». У зв’язку з цим органи влади, як завжди в таких випадках, мають привести свої нормативно-правові акти у відповідність з новим законом.
То які зміни треба внести до наказу 1254, аби привести його у відповідність до закону про деокупацію? Як пояснив суть питання на засіданні відповідальний секретар Національної медичної палати України Сергій Кравченко, в наказі МОЗ треба замінити АТО на Операцію об’єднаних сил (ООС) – завдання настільки просте, що його обговорення не варте виїденого яйця, за висловом народного депутата Ігоря Шурми.
Однак з виступу представника міністерства випливає, що МОЗ дотримується концепції одного з героїв безсмертної комедії «Операція И», а саме: «На питання треба дивитись ширше». Іншими словами, якщо існує просте рішення, і воно працює, треба знайти спосіб його ускладнити.
«Наказ повинен бути спільним з Генеральним штабом Збройних Сил України. Тобто нормативно-правовий акт повинен бути міжвідомчим або урядовим, – заявив пан Ілик. – А також нормативно-правовий акт повинен врегульовувати відрядження не тільки в рамках проекту [ПДМШ], а в цілому для всіх медиків-добровольців». Він також пообіцяв порушити це питання на найближчому засіданні координаційного центру.
«Чому [наказ] має бути спільним, чому він не може працювати надалі?» – запитала Таміла Данілевська, висловивши спільне здивування багатьох присутніх. У свою чергу Ольга Богомолець, звернувши увагу на формальний характер виступу Романа Ілика, попросила його «пояснити простими людськими словами, чому Міністерство охорони здоров’я проти того, щоб добровольчий госпіталь продовжував працювати?» На це представник міністерства відповів, що воно не проти, а тільки «за», але наполягав на більш широкому підході.
Він також чомусь згадав отримання медиками-добровольцями статусу учасників війни. Це неможливо було не сприйняти як натяк, оскільки в листі Геннадія Друзенка до в.о. міністра охорони здоров’я Уляни Супрун від 12 березня йшлося лише про актуалізацію наказу, але аж ніяк не про статуси. На цей натяк Данілевська відповіла, що медики ПДМШ їздять на схід не за пільгами, а за покликом душі.
Згаданий лист від ПДМШ містив два додатки: проект зміненого наказу 1254 і порівняльну таблицю. Тож усе, що треба було зробити міністерству – ознайомитися зі змінами в порівняльній таблиці (п’ять хвилин) та підписати нову редакцію наказу. Якщо ж МОЗ бажає «дивитись на питання ширше», ніхто не заважає підготувати новий наказ – спільний, міжвідомчий, урядовий, для всіх медиків-добровольців та ще бозна який. А поки його готують, хай працює те, що працює, і хай захисники України та мешканці прифронтових територій отримують кваліфіковану медичну допомогу – так просто!
Насамкінець, у когось можуть виникнути сумніви в юридичній грамотності запропонованих змін. Нагадуємо, що і Таміла Данілевська, і Геннадій Друзенко є юристами за освітою, причому Друзенко здобував цю освіту у двох університетах: і в Україні, і в Європі. Свого часу керівник ПДМШ очолював Центр європейського та порівняльного права при Мінюсті, а пізніше — секретаріат ВРУ з питань євроінтеграції. Він є співавтором кількох законів, Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства ЄС, тож, напевно, незгірше від МОЗ розуміється на нормотворчій техніці.