Ольга Сімонова. Воїн що відповідав своєму вибору
Три дні тому 34-річна Ольга поділилася у Facebook враженнями від двомісячного досвіду водіння на передовій. Два дні тому вона поділилася дописом про загиблого героя. А вчора вона сама поповнила пантеон полеглих українських героїв, загинувши в бою за Україну десь на Дикому Полі.
Сержант Ольга Сімонова, командир БМП 24-ї ОМБр імені Короля Данила. П’ять років тому вона стала першим іноземцем, який отримав українське громадянство під час служби за контрактом у Збройних Силах України. В інтерв’ю, яке вона дала в день отримання українського паспорта, Ольгу запитали про її плани на майбутнє. Вона відповіла: «Поки йде війна, не можу нічого сказати. Треба воювати до перемоги. Якісь перемир’я – не наш шлях. Наш шлях – тільки до перемоги. І поки ми не перемогли, нічого не можу сказати, бо планувати на війні – марна справа, бо кожний день може стати останнім».
«Для мене вона була символом українства майбутнього. Українства, яке приймають усім серцем. Символом того, що справжнім українцем стають, а не народжуються», – написав Геннадій Друзенко, керівник Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Миколи Пирогова (ПДМШ), який доклав чимало зусиль, аби допомогти Ользі подолати бюрократичну тяганину й отримати українське громадянство.
За Уралом у Челябінську, 2500 км від Києва, Ольга Сімонова була інженером і спортсменкою. Тренуючись дев’ять разів на тиждень, вона не мала часу для телевізора та мало цікавилася політикою. Однак влітку 2014 року Ольга зустріла на Памірі групу київських альпіністів і зніяковіла, коли дізналася від них, що в Україні йде віна з її країною, а російські війська воюють на Донбасі.
«Коли ти знаєш правду, в тебе два варіанти: дивитися на це все і говорити: «Ну, а що я можу зробити?» або вчинити так, як я – взяти і поїхати», – пояснила вона в інтерв’ю.
В Україну вона приїхала в грудні 2014 року, а вже на початку 2015-го пішла на фронт добровольцем-парамедиком. Служила в батальйоні «Північ», батальйоні «Золоті ворота», ПДМШ та полку «Дніпро-1». У 2016 році, коли Україна почала виводити добробати з передової, Ольга пішла до 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади.
У 2018 році вона потрапила до 24-ї ОМБр старшим стрільцем мотопіхотної роти. «Я обожнювала свій кулемет. Поклацати може будь-який дурень, але якщо це твоя зброя – ти маєш вміти стріляти […] Я вмію з цим працювати, але завжди вчуся чогось нового», – сказала вона.
«Я не люблю гратися, якщо мені дається завдання – я маю його виконати. І тут без варіантів. Я намагаюся відповідати своєму вибору зараз. Таким же чином має визначитися і країна, що нам потрібно? Не можна дивитися на росію, мати там бізнес, їздити на заробітки – і при цьому розповідати про європейський розвиток. Якщо метатися, то результату не буде, але ж ця країна має всі шанси на гідне майбутнє», – розповіла Ольга Censor.net за чотири роки до повномасштабного вторгнення росії.
Дякуємо за службу, сержант Ольга Сімонова, і за найвищу ціну, яку ви заплатили за гідне майбутнє України. Перемога буде за нами.
Джерело: Світовий Конґрес Українців
