«Наші лікарі бачать те, що люди не повинні бачити» – Геннадій Друзенко
На Сході йде справжня війна. Страшна. Брутальна. Безжальна. Знову в зруйнованих поселеннях, швидких та операційних наші лікарі бачать те, що люди не повинні бачити.
Вчора міна лягла в полі, в кількох десятках метрів від нашої швидкої, яка евакуювала поранену жінку з Привілля біля Лисичанська. Коли з неї вийняли осколок, наша бригада відвезла її додому, тобто майже на лінію фронту, де вона живе у льосі, бо в лікарні місць немає.
Вночі орки по дорозі обстріляли іншу швидку, яка везла поранену дівчинку з Бахмута на Дніпро…
Також наші лікарі працюють з жертвами фосфорних бомбардувань Попасної. З жертвами ракетних обстрілів, від яких багатоповерхівки складаються як карткові будиночки. І з солдатами, солдатами, солдатами з почорнілими обличчями, які потоками стікаються у госпіталь з передової з мінно-вибуховими травмами. Які вгризлись в українську землю, але яким елементарно бракує БК, аби її ефективно захищати. Бо як сказав один поранений воїн, «на один наш снаряд вони насипають десять»…
Геннадій Друзенко