Ми будемо битись!
Зараз, коли Путін кинув свої орди на упокорення України, в Мюнхені стара Європа чітко дала зрозуміти Україні, що не захищатиме її зі зброєю в руках. Що не оголосить Росії війну, якщо та на нас нападе. Що Україні в озорому майбутньому не світить ані членство в ЄС, ані членство в НАТО.
Але Україна – не Чехословаччина Бенеша. Ми будемо битися. І це наш головний меседж світу.
Ми будемо битися за кожний метр української землі. Ми будемо битися в містах, містечках і селах. Земля горітиме під ногами російських агресорів на Донбасі, Слобожанщині, Приазов’ї та Причорномор’ї, по обидва береги Дніпра, на Поліссі, Сіверщині, Волині, Галичині, Поділлі, Бессарабії та Закарпатті, у поліських болотах та наддніпрянських степах.
Ми будемо битися, незалежно від того, що скажуть президент, парламент та прем’єр України. Якщо вони спробують капітулювати, на них чекає доля Януковича. Тільки до Ростова-на-Дону їм не втекти.
Ми будемо битися незалежно від того, що скажуть німці, французи та італійці. Ми будемо битися у Дніпрі, Харкові та Києві так, що земля здригатиметься у Берліні, Парижі та Римі.
Ми засвоїли уроки ХХ століття: власна державність – якою б недолугою вона не була – це єдиний гарант від масового фізичного нищення українців. Від нищення української душі, мови та культури.
Ми будемо битися. Ми заплатимо будь-яку ціну, аби вистояти. Якщо зникне армія, кожне село, містечко та мікрорайон перетвориться на партизанські загін.
Ми будемо битися. Ми будемо вбивати агресора без жодних вагань та жалю: в наших містах, лісах, полях, степах, на річках та озерах. Якщо Путін наважиться атакувати Україну, українська земля цієї весни стане червоною від російської крові.
Ми будемо битись. І ми переможемо. Бо правда по нашому боці. Але Європа отримає на своєму східному кордоні не члена своїх альянсів, а європейський Ізраїль. Який діятиме так, як вважає за доцільне, і тоді, коли вважатиме за потрібне. На війні як на війні.