Про евфемізми та особливості листування з Генштабом

Чотири дні тому голова Наглядової Ради Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова Геннадій Друзенко надіслав офіційного листа Голові Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Ользі Богомолець. У листі йшлося про прохання переслати до Генерального штабу ЗСУ списки медиків-добровольців ПДМШ, які у травні–серпні цього року були фактично залучені до проведення ООС. Позавчора Ольга Богомолець виконала прохання: надіслала від себе листа Начальнику Генштабу Віктору Муженку і додала ці списки. Людині, незнайомій з передісторією, такий спосіб листування може здатися дивним: чому не надіслати листа до Генштабу безпосередньо?

Насправді, голова Наглядової Ради ПДМШ надіслав до ГШ такого листа зі списками та проханням видати накази про залучення зазначених осіб до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях. Але, оскільки йому передісторія відома краще, ніж будь-кому іншому, Геннадій вирішив попросити керівника парламентського комітету, як він сказав, “продублювати листа, але вже зі статусом депутатського звернення”. Чому?

“Усе просто й сумно, – розповідає Друзенко. – Мої офіційні листи Генштаб просто ігнорує. Ще в червні я власноруч передав Муженку звернення з проханням видати накази про залучення наших медиків-добровольців з травневої та червневої ротації. Досі жодної відповіді. На депутатські звернення народного депутата Ольги Богомолець ГШ бодай відповідає. Хоча часто і не по суті поставлених запитань”.

Мабуть, варто стисло викласти цю сумну передісторію. Бо далі буде цікаво.

Ще у часи, коли війна з Росією називалася евфемізмом АТО, а її координацію здійснювала СБУ, ПДМШ, долаючи потужну бюрократичну протидію, добився юридичного оформлення перебування й роботи своїх медиків-добровольців на прифронтовій території. Цей юридичний механізм – предмет гордості мобільного шпиталю – складався з двох документів: наказу Міністерства охорони здоров’я про організацію направлення медичних працівників до зони АТО в рамках ПДМШ та ухваленого Міноборони порядку застосування медперсоналу ПДМШ (останній і досі висить на нашому сайті за відсутністю іншого).

Механізм працював майже без збоїв поки війну називали антитерористичною операцією. Але в січні цього року Верховна Рада прийняла так званий закон про деокупацію (Закон України “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях”). Цей закон припинив АТО та запровадив “заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях”. Для війни з Росією знайшли новий евфемізм: “Операція об’єднаних сил”.

У зв’язку з ухваленням нового закону, як завжди в таких випадках, органи влади мали привести у відповідність з ним свої нормативно-правові акти. Здавалося б, це проста технічна формальність, яка по суті зводиться до заміни “АТО” на “ООС”. Іншими словами, переважна частина цієї роботи – скористатися функцією “copy-paste”. Але…

МОЗ опирався, скільки міг, утім здався після кількох “наїздів” з допомогою тої ж таки Ольги Богомолець та її комітету – новий наказ про порядок відрядження медиків-добровольців було підписано наприкінці квітня. Військове керівництво ж виявилося міцним горішком: ні зустріч керівництва ПДМШ з Міністром оборони у травні, ні зустріч Друзенка з начальником Генштабу в червні, ні звернення Комітету ВРУ з питань охорони здоров’я до Начальника Генерального штабу з вимогою якнайшвидше розробити та затвердити порядок залучення медиків-добровольців до проведення ООС так і не змусили Генштаб розробити новий порядок, а Головнокомандувача ЗСУ Муженка затвердити його.

А тепер обіцяне “цікаве”: у відповідь на депутатський запит Ольги Богомолець від 15 травня цього року т.в.о. Міністра оборони Іван Руснак повідомив, що проект наказу про порядок залучення працівників закладів охорони здоров’я до проведення ООС у рамках проекту ПДМШ у Генштабі лише “опрацьовується”. Запам’ятаємо це: в надрах міністерства існує проект окремого документу, який “опрацьовується” (що б не означало це слово у цьому контексті).

У згаданому вище зверненні парламентського комітету міститься два “настійних прохання”, одне з яких: терміново затвердити порядок залучення працівників закладів охорони здоров’я до проведення ООС в рамках ПДМШ (тобто той самий документ, який начебто “опрацьовується” в МО). Відповідь т.в.о. начальника Генштаба Ігоря Колесника у листі від 21 червня просто збентежила:

“Повідомляю, що на сьогодні порядок залучення працівників закладів охорони здоров’я регламентуються частиною першою статті 8 Закону України “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях”.

А як же порядок, який “опрацьовується”? То він є, чи його немає? І яким чином ця частина перша статті 8 регламентує залучення медиків-добровольців? Читаємо Закон. Якщо відкинути все, що не стосується медиків, у сухому залишку отримуємо:

“Генеральним штабом Збройних Сил України за погодженням з відповідними керівниками залучаються та використовуються… працівники закладів охорони здоров’я”.

Це, на думку т.в.о. начальника Генштаба, і є порядок залучення працівників закладів охорони здоров’я. Хіба що він не назвав його вичерпним.

Геннадій Друзенко (до речі, юрист з трьома “червоними дипломами”) дотримується іншої думки: “Мав би бути підзаконний акт (наказ ГШ ЗСУ), який би регламентував, як само залучати до проведення ООС працівників закладів охорони здоров’я, а саме: хто кому і в які строки подає які документи, хто їх і в які строки опрацьовує, хто і в які строки ухвалює рішення про залучення тощо”.

Друзенко також каже, що проект такого порядку навіть був розроблений в ГШ та погоджений його внутрішніми підрозділами. “Але в останню мить, коли документ вже лежав на підписі в Муженка, його поклали під сукно”.

Важко зрозуміти таку упертість Генштабу, адже мова йде про допомогу в захисті здоров’я і життя наших військових і цивільного населення. Бо йде війна, як її не називай – АТО чи ООС.

***

Для більш глибокого занурення в тему радимо почитати “В Генштабі вважають, що хай краще солдати повиздихають, ніж в армії будуть добровольці” і “Дембель Гіппократа”.