Онкогінеколог Андрій Рибін: «Мені здається, що обов’язок кожного українця показати людям, які є тут, що Україна не відвертається від них»

Цими днями президент Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова Геннадій Друзенко отримав листа від голови Попаснянської райдержадміністрації Сергія Шакуна. Очільник району просить керівника ПДМШ «висловити подяку та заохотити» одного з лікарів-добровольців шпиталю – доцента кафедри онкології з курсом променевої діагностики, терапії та радіаційної медицини Одеського національного медичного університету, онколога-гінеколога Одеського обласного онкологічного диспансеру Андрія Рибіна.

Як ідеться у листі, Андрій Рибін «виявив себе справжнім спеціалістом, уважним і професійним лікарем, патріотом нашої Держави та порядною людиною».

Від 1 серпня Андрій у рамках місячної ротації ПДМШ працює в Попаснянській центральній районній лікарні. Разом з ним працюють і інші лікарі добровольці – Фахівці з великої літери. Із запитанням, чому місцева адміністрація відзначила саме його, я звернувся до Олени Кострової, виконувачки обов’язків начальника відділу охорони здоров’я Попаснянської райдержадміністрації.

«Я дуже вдячна за допомогу команді ПДМШ та особисто кожному спеціалісту, – відповіла Олена. – Стосовно цього листа можу тільки сказати, що наш Попаснянський голова Сергій Шакун висловив думку багатьох відвідувачів, які отримали медичну допомогу від Андрія Рибіна. При цьому кожен лікар-доброволець заслуговує на подяку. Завдяки ПДМШ під керівництвом Геннадія Друзенка мешканці нашого району отримали кваліфіковану медичну допомогу. Велике дякую!»

Тож, аби уточнити, довелося розпитати самого Андрія Рибіна.

Чому лист з подякою надіслано стосовно саме вас?

Так вийшло, що на самому початку я приймав людей з райдержадміністрації, кількох прооперував одразу. Тобто це ось таке їхнє рішення – я ж не проти. Вони навіть на урочисту церемонію 24 серпня мене запрошують.

Тобто вони на власному досвіді своїх співробітників пересвідчилися у вашій кваліфікації?

Саме так (сміється)! Але не тільки. Наприклад, тут у кількох кілометрах є таке село Гірське. Там гінеколога не було з 2014 року. Ми лише з того села за три тижні прийняли більше ста людей, а кількох навіть прооперували. Тож люди дуже позитивно відгукуються про ПДМШ.

Це ваша перша ротація з ПДМШ. Чому ви вирішили поїхати?

Так, перша. Я ще рік тому вирішив. Чому? Мабуть, вважав це якимось своїм обов’язком. Чесно кажучи, я гадав, що ми будемо там на передовій, у медеваку. Але бачу, що зараз і тут – теж передова. Тут також дуже потрібна наша робота, бо ми допомагаємо не тільки цивільному населенню, а й військовим, і вдень, і вночі, коли привозять поранених, а рук не вистачає.

Мені здається, що обов’язок кожного українця показати людям, які є тут, що Україна не відвертається від них, що ми їм будемо допомагати, бо ми – один народ, одна нація.

Судячи з того, як ви про це кажете, ви не шкодуєте, що поїхали…

Не те, що не шкодую, тобто я не шкодував би в будь-якому разі. Але я бачу, що ця робота тут потрібна, дуже сильно потрібна. Головне, що люди, які тут живуть, розуміють і цінують це. Це – найголовніше. Вони ж приходять, можна сказати, цілодобово. Дехто приходить увечері, після роботи. Можна ми прийдемо о сьомій, о восьмій? Будь ласка, жодних проблем. Вони бачать, що до них добре ставляться, і дякують.

Чи з якимись труднощами стикалися? Може, занадто багато роботи?

Багато роботи – це не труднощі. Труднощі – коли роботи немає. У нас багато роботи в операційній, і вдень, і вночі – це тримає в достатньо доброму ритмі. А ще паралельно встигаю коректувати вже написану докторську дисертацію, яку буду захищати в Національному інституті раку.

Хочу також сказати, що оснащення лікарні інструментарієм, постачання медикаментів, певні речі, які Україна вкладає в ці території, тут такі, що в Одесі ще можна пошукати таку лікарню за оснащенням. Тобто для людей тут багато роблять, залишилось лише залучити спеціалістів. І ось із залученням спеціалістів саме ПДМШ дуже сильно допомагає.

Олександр Железняк